З 1 вересня безкоштовне гаряче харчування мають отримувати всі учні комунальних шкіл, від першокласників до одинадцятикласників. На це держава передбачила 14,4 млрд грн, однак у школах уже попереджають про нестачу коштів, часу та труднощі з організацією харчування під час повітряних тривог і відключень електроенергії.
Раніше безкоштовне харчування отримували передусім учні початкової школи та діти пільгових категорій. Тепер програму планують поширити на понад три мільйони школярів. Водночас вона не стосується дітей із приватних шкіл та учнів, які навчаються дистанційно в державних школах.
Одне з головних питань — скільки коштів реально потрібно на харчування. Держава передбачила 50 грн на день для учнів початкової школи та 60 грн для школярів 5–11 класів, причому ці гроші призначені лише на продукти.
Інші витрати — зарплати кухарів, посуд, доставку та частину організаційних витрат — мають покривати місцеві бюджети. За розрахунками Києва, цього недостатньо для повноцінного харчування.
На початку липня вартість сніданку для старшокласника разом із продуктами та доставкою оцінювали в середньому у 83 грн. Обід коштував близько 114 грн. Минулого навчального року Київ додатково виділив 153,2 млн грн на харчування учнів початкової школи.
Є й інша проблема — час. Повноцінний прийом їжі потребує щонайменше 30 хвилин для молодших школярів і 20 хвилин для учнів старших класів. У деяких школах для того, щоб нагодувати всіх дітей, доведеться організовувати до восьми додаткових перерв.
У найбільшій школі України, де очно навчаються близько 2100 дітей, одночасно в їдальні можуть харчуватися лише 300 учнів. Тому організувати харчування всіх школярів без зміни розкладу вкрай складно.
До цього додаються групи продовженого дня, дітей у яких також потрібно годувати кілька разів. Восени та взимку тривалі перерви можуть ще й відсунути завершення уроків на пізній час, коли на вулиці вже темно.
Окремий виклик для шкіл — повітряні тривоги. Якщо їжа вже готується, а приготування доводиться перервати через небезпеку, частину продуктів можуть втратити.
Схожа проблема виникає під час аварійних відключень електроенергії. У більшості шкіл плити працюють від електрики, тому раптове знеструмлення може зіпсувати страви, які саме готуються.
Для таких випадків у Києві запровадили аварійне меню. Якщо приготувати гарячу їжу неможливо, дитині можуть видати сухий пайок: хліб із сиром, печиво, яблуко та пакет соку. Водночас залишається питання, чи можна буде оплачувати такі набори коштами державної субвенції.
Під час тривоги виникає й проблема доставки готової їжі до укриття. Один із запропонованих варіантів передбачає, що вчителі приноситимуть їжу до класів, а після завершення харчування збиратимуть посуд і залишки.
Фіданян виступає проти перекладання цієї роботи на педагогів. За її словами, завдання вчителя — організувати дітей та проконтролювати, щоб молодші школярі дісталися їдальні, а не виконувати функції працівника їдальні.
Ще одне питання — контроль за витратами на харчування. Школи вже отримували додаткові завдання щодо внесення інформації про учнів до системи АІКОМ. За планом, харчування має охопити понад три мільйони дітей, а отже, адміністраціям доводиться працювати з великим масивом додаткових даних.
На думку Фіданян, частина організаційних рішень створює для шкіл зайву бюрократичну роботу. Вона також критикує вимогу до шкіл завантажувати в спільну таблицю фотографії їдалень, оскільки інформація про матеріальну базу вже є в державній системі.
У Києві намагаються вирішувати проблему якості харчування ще одним способом. Якщо половина приготовленої їжі опиняється у відходах, місто може не оплачувати постачальнику цей день роботи.
Кількість відходів визначають за допомогою зважування. Школи знають вагу порцій та їхню кількість, тому можуть підрахувати, яка частина приготованої їжі залишилася невикористаною.
Водночас у школах враховують смаки дітей. Для цього застосовують дабл-меню, або мультипрофіль, коли учням пропонують різні варіанти страв.
У Києві також планують дати батькам можливість обирати меню через електронний щоденник. Варіанти страв можна буде обрати на два тижні наперед. Таку модель уже тестували в окремих школах.
Фіданян вважає саму ідею безкоштовного харчування важливою, але пропонує інакше організувати державну підтримку. На її думку, кошти можна було б передавати безпосередньо родинам, щоб батьки разом із дітьми самостійно обирали харчування.
Вона наголошує, що харчування є соціальною послугою, а не основним завданням системи освіти. Школи в умовах війни вже відповідають не лише за навчання, а й за укриття, допомогу громадам під час надзвичайних ситуацій та роботу в умовах перебоїв зі світлом.
Тому керівниця столичного департаменту вважає, що нову систему харчування потрібно було краще перевірити на практиці до її масштабного запуску. За її словами, головне завдання школи все ж залишається незмінним — забезпечувати навчання дітей навіть під час війни.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
Залишити відповідь