Смерті після відкриття гробниці Тутанхамона породили легенду: чому головний археолог залишився живим

Смерті після відкриття гробниці Тутанхамона породили легенду: чому головний археолог залишився живим

Після відкриття гробниці Тутанхамона у 1922 році кілька людей, пов’язаних із розкопками, померли від хвороб або загинули за незвичних обставин. Їхні смерті стали основою легенди про «прокляття фараона», хоча археолог Говард Картер, який керував розкопками, прожив після відкриття ще 17 років.

Історії про нібито смертельне прокляття з’явилися невдовзі після того, як дослідники відкрили поховання давньоєгипетського правителя. Хвороби учасників експедиції, нещасні випадки та смерті людей із їхнього оточення почали пов’язувати з порушенням спокою фараона.

Ці історії знову привернули увагу на тлі планів археологів дослідити ймовірні приховані камери поблизу поховання Тутанхамона. За одним із припущень, там може міститися давно втрачена гробниця цариці Нефертіті, однак її існування в цьому місці не підтверджене.

Одним із перших людей, чию смерть пов’язали з прокляттям, став лорд Карнарвон. Він фінансував археологічну експедицію та помер 5 квітня 1923 року — приблизно через п’ять місяців після відкриття гробниці.

Причиною його смерті називали зараження крові та пневмонію. За повідомленнями, на обличчі лорда інфікувався укус комара, після чого його стан погіршився.

Прихильники містичної версії припускали, що Карнарвон міг захворіти через спори, які містилися в похованні. Письменник Артур Конан Дойл також долучився до обговорення: він висловив припущення, що смертельну хворобу лорда спричинила надприродна істота, яку назвав «злим елементалем». Доказів такого пояснення немає.

Ще одним відвідувачем гробниці був американський фінансист Джордж Джей Гулд. У 1923 році він побував у похованні як гість Карнарвона, після чого захворів. Через кілька місяців Гулд помер від пневмонії, а його смерть також почали згадувати серед випадків, пов’язаних із нібито прокляттям.

Археолог Артур Мейс допомагав розчищати гробницю та описувати знайдені там скарби. Після роботи над похованням він захворів і згодом помер у віці 53 років від ускладнень, пов’язаних із пневмонією.

Особливе місце в легенді посіла історія археолога Х’ю Евеліна-Вайта. Він побував у похоронній камері, а 1924 року наклав на себе руки. За повідомленнями, у передсмертній записці чоловік написав: «Я піддався прокляттю». Обставини появи та достовірність цього вислову в наведених повідомленнях окремо не підтверджені.

До переліку нібито постраждалих від прокляття потрапили навіть люди, які не заходили до гробниці. Зведений брат Карнарвона Обрі Герберт помер у 1923 році від зараження крові після стоматологічної операції. Попри відсутність безпосереднього зв’язку з розкопками, його смерть теж включили до містичних переказів.

Єгиптолог Аарон Ембер, який товаришував з учасниками експедиції, загинув у пожежі власного будинку 1926 року. За повідомленнями, під час пожежі він намагався врятувати рукопис про давньоєгипетські вірування.

Згодом до історій про прокляття почали додавати й нещасні випадки з людьми, які контактували з Говардом Картером. За одним із переказів, видавець сер Брюс Інграм отримав від археолога муміфіковану руку, яку використовував як прес-пап’є.

Після цього будинок Інграма, як стверджується в переказі, згорів. Коли будівлю відновлювали, вона постраждала від затоплення. Ці події також намагалися пов’язати з подарунком Картера, хоча причинного зв’язку між ними не встановлено.

До легенди потрапив і рентгенолог сер Арчібальд Дуглас Рід. У популярних повідомленнях 1920-х років стверджувалося, що після рентгенівського дослідження останків Тутанхамона він захворів і через три дні помер у Швейцарії після операції на черевній порожнині.

Окрема історія стосується єгиптолога Джеймса Генрі Брестеда. За переказом, після повернення додому він виявив, що кобра проникла до клітки з його канаркою та вбила птаха. Прихильники легенди побачили в цьому символічний знак, адже зображення кобри прикрашало головні убори давньоєгипетських фараонів.

Водночас доля людини, яка провела в гробниці найбільше часу, не відповідає уявленню про неминучу смерть після контакту з похованням. Говард Картер продовжував працювати після відкриття гробниці Тутанхамона та прожив ще 17 років. Він помер від раку в 1939 році у віці 64 років.



🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *